Заснування
Перші згадки про українців у Флоренції сягають 1996 року і пов’язані вони з першою хвилею трудовою міграцією, яка розпочалася незадовго після проголошення Незалежності України у 1991 році. Через важку економічну кризу багато українців, зокрема жінок, вирушили до Європи у пошуках праці та заробітку для того, щоб змогти оплатити своїм дітям навчання, купити собі чи їм житло та реалізувати навіть інші довголітні задуми.
Для невеличкої спільноти українців Флоренції місцями зустрічі були італійські парафіяльні храми, куди вони приводили на Месу стареньких людей, яких доглядали. Там і зустрічалися між собою. Серед перших, хто допомагав українцям у пошуках праці, притулку на ночліг та й просто підтримував їх морально були Італійська Церква та Карітас. Багато хто з українців з вдячністю згадує священиків, які їм багато допомагали, зокрема італійського священика Don Gianluca Bitossi, пароха церкви Santa Maria Ausiliatrice, що знаходиться на via Novoli, неподалік Їдальні Карітасу на via Baracca та священика о. Георгія Блатінского, пароха храму Різдва Христового і св. Миколая Чудотворця Російської Православної Церкви, що на вулиці Leone X. Вони та багато інших священиків та просто добрих і щирих італійців вийшли українцям на зустріч з допомогою.
Першим кроком до згуртування української громади стала зустріч українців Флоренції з греко-католицьким священиком о. Володимиром Волошином. 25 серпня 2002 року о.Володимир разом зі своїми парафіянами української парафії святих Сергія і Вакха у Римі приїхав до Флоренції на екскурсію. Після Літургії, у Каплиці двору Базиліки Santa Maria Novella, його зустріли українці Флоренції і просили, щоб приїздив до них служити Літургію. Отримавши від о. Василя Поточняка, пасторального координатора для українців в Італії, дозвіл на служіння, о.Володимир розпочав пошуки храму для богослужінь. В той час, коли місцевий єпископ шукав для громади храм, Господь Бог українській громаді приготовляв пам’ятну подію – вінчання двох молодят, Юрія Гуль та Вероніки Васильченко, які тоді працювали у Флоренції. У неділю 24 листопада 2002 року, у храмі San Marco, була відслужена Божественна Літургія з Таїнством Вінчання. На цю відправу, окрім гостей і родини молодят, зібралося чимало українців Флоренції. Ця дата Вінчання та першої відслуженої Літургії назавжди увійде в історію української громади, як дата її офіційного заснування.
Майже через місяць, Кардинал Ennio Antonelli, Архієпископ Флоренції, надав українській громаді можливість почергово служити Літургію у парафіяльному храмі Santa Maria Maggiore, що знаходиться між Катедральним собором та Залізничною станцією. У неділю 15 грудня 2002 року о 14.00 громада вірних вперше зібралася на Літургію до цього храму. Отець Володимир ще тоді доїжджав з Риму на богослужіння, спочатку два рази у місяць а згодом, щонеділі і деколи у четвер. Громада швидко розвивалася і щораз більше потребувала сталого місця для богослужінь. Кардинал Флоренції запропонував громаді перейти у інший храм, San Benedetto, що знаходиться поблизу Катедрального собору. Але приміщення цього храму для громади було маленьким, тому вірні повернулися до попередньої церкви. З нагоди першої річниці від заснування громади, у неділю 22 листопада 2003 року, до українців Флоренції приїхав з Риму з душпастирським візитом Владика Гліб Лончина, Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії.
По закінченні Літургії, несподівано для всієї громади, представник Кардинала повідомив, що для української громади Флоренції надається у постійне користування храм Santi Simone e Giuda Taddeo, що знаходиться в центрі міста, поблизу театру Giuseppe Verdi та площі Santa Croce. Перша Божественна Літургія у цьому храмі була відслужена у неділю 28 грудня 2003 року.
Розвиток
У червні 2004 року о. Володимир Волошин закінчив свої студії у Римі, а 23 вересня цього ж року, щоб бути близько до громади вірних, він переїхав з Риму на постійне проживання у Флоренції. Тринадцять років він прожив в італійській парафії San Jacopo in Polverosa, допомагаючи італійському священику у служінні. У неділю 28 листопада 2004 року вірні української громади, разом зі своїм душпастирем та о. Василем Поточняком, який очолив Літургію, урочисто відзначали перше свято громади – святого Архистратига Михаїла, якого вірні обрали своїм небесним покровителем.
У наступних роках, здебільшого з нагоди свят, українську громаду відвідували українські та італійські єпископи, гості з сусідніх українських громад. Громада вірних розвивалася чисельно та духовно. Багато дітей отримали Перші Тайни Християнського Втаємничення, а молоді пари Тайну Подружжя.
Події
Стало доброю традицію організовувати за участю вірних громади або гостей різноманітні літературні вечори та концерти. У вільний від праці час, українці Флоренції брали участь у екскурсіях, прощах та інших культурно-просвітницьких заходах. В українській громаді активно діє молитовна спільнота «Матері в молитві», члени якої щонеділі збираються у храмі на молитву та беруть участь у різних пасторальних заходах. Старанням пані Надії Семеген, була заснована, діє та розвивається одна з найбільших, серед 145-ти українських громад Італії, бібліотека, яка налічую понад 1300 книг різного жанру.
У 2009 році в українській громаді була заснована суботня катехитична школа. Згодом, у 2015 році, окрім вивчення катехизму, ще було запроваджено заняття з української мови. Через відсутність приміщення, заняття проводилися у захристії українського храму SS. Simone e Giuda Taddeo. 7 квітня 2016 року Кардинал Giuseppe Betori, Архієпископ Флоренції, передав українській громаді зал, що знаходиться поряд з храмом, для школи та потреб вірних української громади. Незважаючи на те, що приміщення залу потрібно було ремонтувати, українська громада раділа, що тепер, після отримання храму, має ще й зал для зустрічей. Швидко розпочалися ремонтні роботи, які тривали до вересня 2017 року.
Не дочекавшись закінчення ремонту, 16 жовтня 2016 року відбулася інавгурація оновленого залу, офіційне відкриття української школи святого Архистратига Михаїла та свято Першого дзвонику. На святкування прибув Кардинал Giuseppe Betori, який привітав першу вчительку школи, пані Людмилу Петрук, дітей, яким вручив першу книжку – Буквар, та батьків, яких заохотив допомагати дітям у навчанні. З цього часу у недільній українській школі навчаються близько двадцять дітей, серед яких є створена навіть дитсадкова група.
Шість вчителів, з великою жертовністю і посвятою, навчають дітей української мови, літератури, письма, читання, катехизму. Організовуються тематичні заняття та різноманітні свята, за участю дітей, батьків та вірних громади. Вже кілька років поспіль діти української школи беруть участь у літньому таборі на морі. Парафіяльний зал став місцем, де діти і їхні батьки та вчителі зустрічаються та вчяться творити одну спільноту, де панує родинний дух любові в взаємоповаги.
Іконостас
З нагоди 10-ти річчя від дня заснування української громади у Флоренції, у неділю 18 листопада 2012 року в українському храмі SS. Simone e Giuda Taddeo було відслужено Божественну Літургію та освячено величний іконостас, роботи Львівських майстрів Зеновія Меньших і Андрія Яреми, та іконописців Віктора і Анатолія Мельників. Літургію очолив Кардинал Джузеппе, Архієпископ Флоренції, а йому співлужили Владика Діонісій Ляхович, Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії та Владика Гліб Лончина, єпарх Єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні. Цей іконостас – це не тільки фінансово дуже коштовна споруда (майже всю суму зібрано з пожертв громади), але передусім – це пам’ятка усім прийдешнім поколінням українців про їхніх братів і сестер у Флоренції, які любили свою громаду, невтомно трудилися над її розвитком та бажали щось передати своїм нащадкам.
Парафія
У своєму провидіння Господь Бог передбачив для української громади ще одну знакову подію, яка ввійде в історію цієї громади. 28 жовтня 2018 року, у свято святих Симона і Юди Тадея, покровителів українського храму у Флоренції, українську громаду було офіційно проголошено Українською парафією та посвячено під заступництво святого Архистратига Михаїла. Ця парафія була створена для українців, що проживають не тільки у місті Флоренція але й поза її межами, на всій території Флорентійської Архієпархії. У цій історичній події відбулося офіційне визнання української парафії не тільки на рівні Флорентійської Церкви але й на рівні Італійської держави.
У вересні 2019 року відбулася визначна та яскрава подія, яка стала своєрідним підсумком багаторічної активності громади УГКЦ Флоренції. 14-15 вересня 2019 року відбувся візит Патріарха Блаженнішого Святослава, Глави і Отця УГКЦ та Єпископів синоду УГКЦ до Флоренції. Мема цього візиту полягала у відзначенні двох історичних Ювілеїв, пов’язаних з Україною та Флоренцією: 580-ліття від дня підписання й проголошення Флорентійської Унії (5-6 липня 1439), у якій брала участь делегація з Київської Митрополії на чолі з Митрополитом Київським Кир Ісидором та 55-ліття з дня візиту до столиці Тоскани Ісповідника Віри Блаженнішого Йосифа (Сліпого). З нагоди відзначення цих ювілейних дат, відбулася Проща Єпископів УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом до флорентійського катедрального Собору Санта Марія дель Фйоре для вшанування мощей св. Йоана Золотоустого, день пам’яті якого, за григоріанським календарем, припадає на 14 вересня.
Проща розпочалося 13 вересня, у базиліці Благовіщення Пречистої Діви Марії (SS. Annunziata), де було відслужено Акафіст до Пресвятої Богородиці. Відтак 14 вересня, до Флоренції прибув Блаженніший Святослав та Синод єпископів УГКЦ. Прибувши до Флоренції, делегація Української Греко-Католицької Церкви мала нагоду 14 вересня відвідати музей-бібліотеку “Medicea Laurenziana”, у якій зберігається оригінал актів Флорентійського Собору 1439 року, серед яких також і варіант церковнослов’янською мовою, зроблений для представників Київської Митрополії. Таким чином присутні мали нагоду побачити на цьому документі підписи учасників Флорентійського Собору, зокрема, Митрополита Ісидора та Владики Авраамія. Зазначимо, що у цьому музеї-бібліотеці також є Луцький псалтир 1360 року. Після відвідин бібліотеки, у Баптистерію (Battistero di San Giovanni Battista), усі прочани молилися Акафіст до св. Йоана Золотоустого а вечором, того ж дня, у церкві св. Карла (San Carlo), відбувся ювілейний концерт хору «Феліціо» з м. Надвірна, який своїм мелодійним співом супроводжував усі богослужіння Прощі. Кульмінацією Прощі була Божественна Літургія, яку у неділю 15 вересня, Блаженніший Святослав, у співлужінні місцевого Кардинала та єпископів синоду УГКЦ, українських та італійських священників, відслужив у Катедральному соборі Санта Марія дель Фйоре. Цього ж самого дня, українська делегація під проводом Блаженнішого Святослава зранку відвідала українську парафію св. Архистратига Михаїла а після обіду мала зустріч з мерією міста Флоренція у Палаццо Веккіо (Palazzo Vecchio), яка відбулася у відомому Залі П'ятисот (Salone dei Cinquecento).
Сьогодні вірні української парафії у Флоренції мають свій храм, поряд ним чудовий зал та помешкання для священика. Так Господь Бог рясно поблагословив українців Флоренції, які від самих початків мріяли створити міцну християнську спільноту, хотіли, щоб у ній кожен почувався братом і сестрою, дітьми одного люблячого Бога. Українська церква у Флоренції стала місцем не тільки зустрічі богомільних християн, які збираються на богослужіння, але й місце, де кожен може зустрітися з Богом, може відчути на собі Його батьківські обійми.
Побажання
Протягом сімнадцяти років закладалися добрі основи для побудови духовного життя української парафії у Флоренції. Її завданням є плекати побожне християнське життя всіх її вірних, з великою посвятою і жертовністю трудитися над духовним і патріотичним вихованням українських дітей і молоді, одним словом, робити все можливе, щоб зберегти, розвинути і передати прийдешнім поколінням цінну спадщину, нашу релігійну (християнську) і національну (українську) ідентичність. Тому, вірні української парафії у Флоренції просять у Бога: «Скріплюй нас Твоєю присутністю та єднай нас кожночасно в молитві. Даруй нам духа служіння ближньому, щоб у нашій парафії кожний міг зустріти Тебе, милостивого Бога. Благослови наш духовний провід Твоєю мудрістю і дай, щоб ніхто з нас не шкодував ні часу, ні талантів, ні матеріальних дібр для розбудови Твого Царства. Єднай нас у мирі та злагоді, щоб ми були Твоєю спільнотою любові».
Олег Петрук